Включення в діяльність - надійний засіб зв'язку матеріалу з потребами людини і, отже, боротьби з забування. Одним із прийомів такого включення є систематичне повторення того, що має бути збережене.

Менш стійкий, а також тимчасове забування може бути пов'язано з дією негативної індукції. Так, сильні сторонні подразники під час заучування можуть або ускладнювати утворення нових тимчасових зв'язків, знижуючи ефективність запам'ятовування, або послаблювати, як би стирати сліди раніше вироблених зв'язків і викликати тим самим забування. Таке забування може бути пов'язано з впливом попередньої діяльності (проактивне, тобто «наперед чинне» гальмування) або, навпаки, з негативним впливом подальшої діяльності (ретроактивне, тобто «тому що діє», гальмування). Гальмування виявляється особливо тоді, коли попередня або подальша діяльність була складною або подібною за змістом з цією діяльністю.

Проактивне і ретроактивне гальмування виявляється і в межах якої-небудь однієї діяльності, зокрема, в процесі заучування заданого матеріалу. Відомо, що середина матеріалу запам'ятовується гірше, ніж початок і кінець: середина піддається негативному впливу і проактивного, і ретроактивне гальмування, особливо якщо матеріал великий за обсягом. Тому середина матеріалу вимагає більшого числа повторень. Необхідно дотримуватися розміреного, неквапливого темпу роботи: треба довше тримати увагу на предметі, тільки тоді роздратування в мозку закріплюються.

Тимчасове забування може бути викликано й позамежним-гальмуванням, яке настає внаслідок перенапруження відповідних кіркових клітин. Цим пояснюється різке зниження запам'ятовування в стомленому стані. Після відновлення нормальної роботи нервових клітин те, що забулося, може бути відтворений.

З тимчасовим забування, яке може викликатися негативною індукцією і позамежним гальмуванням, пов'язане явище ремінісценції. Воно проявляється в тому, що відстрочене відтворення виявляється більш повним, ніж те, яке 'здійснюється відразу після запам'ятовування. Зазвичай це буває при запам'ятовуванні великого за обсягом матеріалу. Досліди показали, що явище ремінісценції зустрічається частіше у дітей, ніж у дорослих. Можливість виникнення ремінісценції треба враховувати у навчальній роботі.

Труднощі у відтворенні матеріалу можуть посилюватися внаслідок дуже сильного бажання пригадати, що викликає гальмування. Коли з часом людина відволікається чимось іншим і гальмування знімається, тоді те, що треба пригадати, нерідко як би саме спливає в пам'яті.

Отже, неможливість відтворення і навіть пізнавання не є показником повного забування. У навчальній роботі важливо відрізняти тимчасове забування від тривалого, яке може бути усунуто лише повторенням. Іноді непорозуміння в оцінці знань учня буває пов'язано з тим, що тимчасове забування приймається за тривале без урахування умов, якими викликано тимчасове забування і в яких може бути винний і сам учитель.

Для тривалого збереження тимчасових нервових зв'язків має значення перш за все ступінь їхньої міцності. Чим менше вони закріплені, тим швидше згасають, і навпаки. Отже, потрібно вчити матеріал міцно з самого початку. Те, що міцно закріплено, довго зберігається і менше забувається.

Наявність інтересу до закріплюються матеріалу також веде до більш тривалого його збереження.

Темпи забування. Забування залежить від часу. Це вперше експериментально встановив німецький психолог Еббінгауз (1850-1909), який показав, що забування особливо інтенсивно протікає після заучування, а потім сповільнюється. Еббінгауз констатував цю закономірність на забуванні окремих безглуздих складів. Численні дослідження, проведені після того, показали, що темп забування залежить і від змісту матеріалу, його усвідомленості.