У логічних формулах; наприклад в силогізм, співвідносяться один з одним вже ніби застиглі, закінчені, повністю чітко і до кінця сформульовані думки, тобто результати, готові продукти мислення.

Але є ще й інша, не менш істотна сторона розумової діяльності - сам розумовий процес, у ході і в результаті якого у того чи іншого людини виникають результати, продукти думки у вигляді понять, суджень і т.д. Ця друга, теж дуже важлива сторона мислення вивчається вже не формальною логікою, а психологією. У кожного індивіда, коли він думає (тобто в ході навчання і засвоєння знань, у ході трудової чи ігрової діяльності, в процесі спілкування з іншими людьми, під час міркування над якоюсь задачею або прочитаної книгою, в процесі художнього і наукового творчості), виникають і розвиваються нові думки, здогади, припущення, задуми, плани.

Психологія вивчає процес мислення індивіда, тобто вона досліджує, як і чому виникає й розвивається та чи інша думка.

Таким чином, предмет логіки - це співвідношення між пізнавальними результатами, продуктами, які виникають у процесі мислення. Психологія ж вивчає закономірності протікання розумового процесу, які призводять до пізнавальним результатами, що відповідає вимогам логіки. І логіка і психологія досліджують одну й ту саму пізнавальну діяльність, але з різних боків, у різних якостях: логіка переважно з боку результатів (продуктів мислення - понять, суджень, умовиводів), а психологія - з боку процесу. Оскільки процес мислення та його результати (поняття, знання і т.д.) нерозривно взаємопов'язані і не існують одне без одного, психологія і логіка тісно пов'язані і доповнюють одна одну в дослідженні мислення.

Мислення як процес. Психологічно досліджувати мислення як процес - означає вивчити внутрішні, приховані причини, що призводять до утворення тих чи інших пізнавальних результатів. Такими результатами, продуктами мислення є, наприклад, такі факти: вирішив або не вирішив завдання даний учень; виник у нього чи ні задум, план рішення, здогадка; засвоїв він чи ні певні знання, способи дії; сформувалося у нього нове поняття і т . д. За всіма цими зовні виступаючими фактами психологія прагне розкрити внутрішній розумовий процес, до них призводить. Тим самим вона досліджує внутрішні, специфічні причини, які дозволяють пояснити, а не тільки констатувати і описувати зовні виступають психічні явища і події. Психологічна наука виходить при цьому з принципу детермінізму (принципу причинного обумовленості): Інакше кажучи, наприклад, будь-педагогічний вплив впливає на людину не прямо і не безпосередньо, а опосредтсвованно - заломлюючись через психічний стан даної людини, залежно від його почуттів, думок і т . д.

Уявімо собі, що кілька учнів вирішують - кожен самостійно - одну і ту ж задачу: на певному етапі розумового процесу рішення вчитель надає кожному з них деяку абсолютно однакову допомогу, підказуючи одну з теорем, на якій засноване рішення.